В липні 1870 року було завершено прокладання колії від ст. Козятин до ст. Бердичів. Одночасно будувалось і робітниче селище, яке разом із станцією, перейняло назву від сусіднього села Козятин. 7 липня 1874 року селище Козятин було віднесено до категорій містечок Бердичівського повіту Київської губернії. Це і стало його офіційним днем народження.

У залізничному відношенні Козятин є дуже важливим центром; тут знаходяться основне депо і центр управління дільниці тяги, який за протяжністю рейкових колій, що входять до нього, більше багатьох самостійних залізниць; із залізничних споруд заслуговують уваги система механічної централізації стрілок, що зосереджена у дев’яти високих баштах. З 1888 по 1890 р.р. були побудовані електростанції, ремонтні майстерні, служби рухомого складу.

Робота на залізниці вимагала підготовки досвідченого та кваліфікованого спеціалістів. Значна кількість осіб, що займались однією справою, пов’язаних одними інтересами, спільними потребами викликали появу в Козятині залізничного народного училища. Училище відкрили у 1878 році і спочатку воно було однокласним. В „Памятной книжке Киевского ученого округа” записано: „Казатинское, основано в 1878 г., помещается при железнодорожной станции и содержится на счет Юго-западных железных дорог...». Директором училища був Григорій Василевський.